к.мед.н., др. Янченко В.І.

Вірус TTV в Україні, який успішно лікується валацикловіром, випадки та огляд літератури.
 

Анотація

TTV є найпоширенішем вірусом у світі, але виявляється доволі не часто, що пов’язано з його мало вивченим клінічним значенням. В статті опубліковано вісім випадків інфікування TTV, у всіх вісьми на початку лікування якісним тестом ПЛР виявлявся вірус TTV. На кінець лікування та через 6 місяців після лікування валацикловіром у 100% вірус TTV не виявлявся тестом ПЛР.

У трьох хворих всі печінкові проби були нормальними на початку лікування, інші п’ятеро пацієнтів мали типові симптоми підвищення сивороткових трансаміназ або та незначне підвищення білірубіну. Всі вісім отримували лікування валацикловіром у трьох з п'яти, трансамінази прийшли до фізіологічної норми, тоді як у двох, незважаючі вже на відсутність вірусу TTV на кінець лікування та через 6 місяців після лікування АлАТ, АсАТ та у одного ГГТ залишались підвщеними, але мали тенденцію до зменшення.

У першого була ко-інфекція Епштейн-Барр та вірусом COVID 19, на який він захворів у процесі спостереження після лікування, але він мав позитивну динаміку зниження АлАТ та АсАТ через 6 місяців. Другий мав позитивний ПЛР в слині на HHV 6 типу при лікуванні та позитивний вестерн блот на борреліоз.

Висновок у всіх 8 хворих на TTV вдалося досягнути стійкої вірусологічної відповіді через 6 місяців після лікування валацикловіром- тест на ПЛР TTV був від’ємний, нормалізація підвищених АлАТ та АсАТ, ГГТ була у більшості у трьох з п’яти хворих, а у двох пацієнтів був частковий позитивний ефект - поступове зниження печінкових проб на фоні лікування, але часткове зменшення можна пояснити ко-інфекцією вірусо-бактеріального походження.

MD., PhD. Yanchenko V.I.
TTV virus in Ukraine successfully treated with valciclovir, cases and literature review.
Abstract
TTV is the most common virus in the world, but appears to be relatively uncommon, which is due to its little-studied clinical significance. Eight cases of TTV infection were published in the article, and the TTV virus was detected in all eight at the beginning of treatment by a qualitative PCR test. At the end of treatment and 6 months after treatment with valacyclovir, 100% had no TTV virus detected by PCR.

In three patients, all liver tests were normal at the beginning of treatment, the other five patients had typical symptoms of elevated serum transaminases or mildly elevated bilirubin. All eight were treated with valacyclovir in three of the five, transaminases returned to the physiological norm, while in two, regardless of the absence of the TTV virus at the end of treatment and 6 months after treatment, ALT, AST, and GGT remained elevated in one, but had decreasing trend. The first one had co-infection with Epstein-Barr and the COVID 19 virus, which he contracted during follow-up after treatment, but he had a positive trend in reducing ALT and AST after 6 months. The second had a positive salivary PCR for HHV type 6 on treatment and a positive Western blot for Lyme disease. Conclusion in all 8 (100%) patients with TTV, it was possible to achieve a stable virological response 6 months after treatment with valacyclovir - the TTV PCR test was negative, the normalization of elevated ALT and AST, GGT was in the majority of three out of five patients, and in two patients there was a partial positive effect - a gradual decrease in liver tests against the background of treatment, but the partial decrease can be explained by co-infection of viral-bacterial origin.

Короька презентація випадків 8 пацієнтів з інфекцією ТТV в сироватці крові. Перший пацієнт Б., чоловік 56 років з підвищеними печінковими пробами, креатиніном, вірусом EBV в слині, хворів на СOVID 19, коли було лікування TTV, мав тяжкість у правому підребір’ї, вздуття, стеатоз печінки. Пацієнтка 2 К 49 років, біль у правому боці, підвищені печінкові трансамінази, дві печінкові гемангіоми, моноінфекція на гепатит TTV. Пацієнт 3 М., 44 років, скарги на слабкість при виконнанні фізичних вправ, біль у суглобах, підвищені печінкові проби, прямий блірубін, ко-інфекція на хронічний борреліоз. Пацієнт 4 М 21 рік підвишені АNА 1:320, підвищені печінкові проби, гепатомегалії, спленомегалії, до цього лікував TTV шляхом інтерферонотерапії + рибавирін 24 тижні без вірусологічної ремісії. Пацієнтка 5 П.р., 31 рік нормальні печінкові трансамінази, підвищений загальний білірубін, прямий білірубін, підвищений гамма-глобулін, альфа-2-глобулін, біль у суглобах, гепатомегалія, тяжкість у правому підребер’ї. Пацієнт 6 Г., 36 р., нормальні печінкові трасамінази, стеатоз печінки, дисліпідемія. Пацієнт 7., T., 22 р., підвищені печінкові проби, ГГТ, скарги на біль у правому підребер’ї, слабкість. Пацієнт 8., С., 51р., значно підвищена ГГТ, незначно підвищені печінкові проби, слабкість, поганий апетит, ПЛР на HHV6 тип у слині позитивний, хронічний борреліоз. Всі 100% пацієнтів були успішно проліковані валацикловіром зі стійкою вірусологічною відповіддю на протязі 24 тижнів.

Висновки на фоні проведення лікування всі 8 пацінтів по завершенню курса лікування валацикловіром мали стійку вірусологічну відповідь (CВВ 24 тижні). (ПЛР на вірус TTV був відсутній на протязі 6 місяців після припинення лікування). Симптоми та біохімічна відповідь у пацієнтів 1 та 8, мали часткову нормалізацію симптоматики та нормалізацію біохімічних показників, що мабуть пов’язано з ко-інфекцією вірусами герпесу та борреліями бургдоферрі COVID 19.

Вступ

Вірус torque teno virus (вірус TT, TTV) був виявлений у пацієнта 58 років на 9–11-му тижні післяопераційного періоду, біохімічно спостерігався підвищений рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) [1,2]. При цьому під час оперативного втручання було перелито значні обсяги крові. У результаті проведення ПЛР реакції з сироватко крові пацієнта було знайдено раніше невідомого ДНК-віруса [1]. Свою назву вірус отримав за першими буквами ініціалів пацієнта (TT).
У 2009 році Міжнародним комітетом з таксономії вірусів (International Committee on Taxonomy of Viruses) вірусу було присвоєно ім’я, що відображає його шлях передачі (Transfusion Transmitted). Основні риси генетичної організації вірусу (torque teno virus - від латинського torque - «ожерельє», teno - «тонкий») [3-5]. TTV відноситься до роду Circoviridae, сімейство Anelloviridae [2–6]. Після виявлення оригінального вірусу TT, що володіє значною варіабельністю генома, були відкриті інші TTV-подібні віруси: наприклад torque teno mini virus (TTMV) та torque teno midi virus (TTMDV) [2, 7, 8].
Не дивлячись на більш ніж 30 років вивчення TTV він досить залишається мало відомим у розвитку патології у людини. Вважається переважна гепатотропність вірусу, але з’явились дані, що TTV має екстрапечінкову локалізацію тому в більшості випадків йому приписують безсимптомну персистенцію в організмі людини, хоча є не мало данних про патологічний вплив на різні органи та системи людини де може проходити реплікація вірусу TTV.
Поширення вірусу пояснюється його наявністю не тільки в сироватці крові, а і в екскрементах, жовчі, слині, харкотинні, вагінальному секреті та спермі, тому він не тільки парентерально передається, а і ентерально, а можливо і крапельно, навіть статевий шлях не є виключення у розпосюдженні TTV (9,10,11).
Було виявлено значний зв’язок між інфекцією TTV з молекулярними та імунологічними інфекційними маркерами HBV у пацієнтів з трансплантованою печінкою з визначеним і криптогенним цирозом (12).
В даний час не виключається вплив віруса ТТ на розвиток гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) [13, 14, 15], але при аналізі клітин з ГЦК та наявністю HCV інфекції та TTV вірусу не виявили інтеграції вірусної ДНК в геном клітин пухлини, що може вказувати на його опосередковану дію (16).
Знайдено зв’язок між підвищенням печінкових проб АлАТ та АсАТ, ГГТ, білірубіну та наявністю вірусу TTV [59,64]. При біохімічному дослідженні пацієнтів з моноінфекцією TTV виявлено достовірно підвищення білірубіну, а також активності АСТ та ГГТП у порівнянні зі здоровими [59, 64].
За даними ряду авторів, при порівнянні пацієнтів, серонегативних по TTV та з моноінфекцієюTTV, в останніх відзначають підвищення активності АЛТ, ЛДГ, ГГТП та ЛФ [20, 21, 22]. При цьому активність АЛТ не залежала від тривалості персистенції та титру ДНК TTV у сироватці крові. навіть виявлено прогресію фіброзу печінки до незначних показників мінімального та слабого ступеню F1-F2 за METAVIR (23).
Невизначенність ролі вірусу TTV підтверджує той факт, що виявлено кілька послідовностей вірусу TT з селезінки у хворого з хворобою Ходжкіна (24).
На основі опублікованих епідеміологічних даних, попередніх досліджень є факт, що мононуклеари переферичної крові, є резервуаром TTV вірусів (25, 26, 27, 28), можна припустити впливТТ вірусоподібних вірусів на патогенез лейкемії та лімфом (29), це співпадає з сучасними уявленнями TTV реплікації, завдяки структури всього сімейства анелловірусів до якого відноситься TTV, тому що розкрита здібність всього сімейства уникати імунної відповіді (30). До цього ще можна добавити нові роботи, які виявили пряму кореляцію між кількістю копій TT вірусу у мл плазмі крові та кількістю СД4+ у ВІЛ інфікованих, що дозволяє використовувати вірусне навантаження TT копій/мл як маркер відновлення імунітету у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (31).
Вплив вірусу на імунну систему підтверджує факт застосування його як біомаркеру у прогнозуванні протікання посттрансплантаційного періоду у хворих з трансплантацією печінки. Неінвазивні методи для визначення прогнозування в посттрансплантаційний період нажаль в сучасній медицині відсутні, але на виникненні серйозних клінічних подій: таких як відторгнення або епізоди інфекцій, виявлено чутливий маркер для прогнозування - це кількісне навантаження TTV(32).
З введенням в наукову діяльність метода глибокого секвенування вперше доказана етіологічна роль збулника віруса ТТ (ТТMV) у виникненні гострого енцефаліту людини, після аналізу та секвенування спинномозкової рідини (33).
Цікавим є той факт, що високу кількість вірусу TTV у мокротинні пов’язують з наявністю та тяжкістю хронічної обструктивної хвороби легень, яка потребувала неінвазивної вентиляції кисню (34). Є аналогічні роботи де підкреслюють високу поширеність TTMV у респіраторних зразках дітей з ГРЗ невідомої етіології, а також у зразках з RSV (респіраторносенцітіальним вірусом) або грипозною інфекцією, тому є потреба у масштабних дослідженнях для вивчення ролі TTMV у дитячих респіраторних захворюваннях як вказують автори (35). Навіть з’явились роботи в яких є пряма корреляція з вірусним навантаженням ТТ вірусу та смертністю літніх людей (36).
Але в світі не розроблена ефективна противірусна терапія TTV (42). Лікування пацієнттов з хронічним гепатитом С в поєднанні з наявністю TTV DNA у сироатці крові при терапії стандартними інтерфероном протягом 2 років з розрахунку 20 млн ЕД в тиждень зникнення вірусу TTV спостерігалося в 45 % випадків [43, 44].

Є інші дослідження де результати лікування Пегельованим інтерфероном і рибавиріном при наявності ХГС та TTV DNA показали що дійсно на кінець терапії PEG-IFN (0,5 мг/маса тіла/тиждень) і рибавірином (1000 мг-1200 мг/добу) протягом 48 тижнів. З 10 пацієнтів інфікованих TTV елімінація була на 48 тижні у 60% (6), але через 6 місяців вже 4 з 6 стали позитивними на DNA TTV ті що не відповіли на терапію з ХГС також мали і TTV (44). Але ми бачимо що через 6 місяців спостереження з 10 хворих що мали ПЛР TTV, майже 80% отримали рецидив. Висновок авторов інтерферон та рибавирін не мають суттєвого впливу на персистенцію вірусу TTV.

Аналіз впливу препаратів нуклетидних аналогів при хронічному гепатиті та реплікації TTV був зроблений у пацієнтів, інфікованих HBV+TTV . Втрата ДНК TTV у сироватці після одного року лікування ламівудіном відбулася у 1/16 (6%) пацієнтів. Наприкінці терапії TTV ДНК була позитивною у 94% з них (45). Висновок ламівудін теж ніяк не впливає на очищення від TTV.
]Нарешті проводили дослідженння препаратів прямої дії проти вірусу гепатиту С (DAA), вивчали їх вплив на кліренс TTV, як у хворих з моноінфекцією, так і у хворих HIV/HCV, останні отримували ще антиретровірусну терапію, але суттєвого впливу ні DAA, ні антіретровірусні препарати на кліренс TTV не мають (46).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

На сьогоднішній день не знайдено робіт, які б показували очищення на 100% пацієнтів від вірусу TT, тому враховуючі структуру віруса, реплікацію, та літературу з лікування та інструкцію по застосуванням препарату Вальтрекс™ (Valtrex)™ валацикловір виробник: ГлаксоСмітКляйн 1 таблетка містить 500 мг валацикловіру (у вигляді валацикловіру гідрохлориду), Противірусні препарати прямої дії. Код АТС J05A B11.цей препарат показан при DNA- герпетичні інфекції. Валацикловір — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних аналогів для перорального застосування. Валацикловір розроблений компанією «GlaxoSmithKline», яка розповсюджує його під торговими марками «Вальтрекс»[1] і «Золітрекс». Механізм дії препарату полягає, в блокуванні ферментів вірусів — ДНК-полімераз — та гальмуванні синтезу вірусної ДНК. До препарату чутливими є вірус простого герпесу, цитомегаловіруси, вірус вітряної віспи, вірус Епштейна — Барр.
Враховуючі його широке застосування як превентивного, профілактичного та лікувального препарату відсутність протипоказань крім дітей до 12 років та людей з підвищеної чутливістю до валацикловіру та ацикловіру. Всі 8 хворих, після підписання добровільної згоди, отримували препарат по 500,0 мг по 1 таб 3 рази в день. На протязі 12 тижнів.
Випадковим чином було задіяно у різні часи 8 пацієнтів (6 чоловіків та 2 жінки, середній вік пацієнтів склав 38,75 років, діапазон: від 21 до 56 років). Обов’язковим було наявність позитивного ПЛР на вірус ТТ. Всі 8 отримували Вальтрекс. Поставлено діагноз: хронічний TTV вірусний гепатит (ПЛР TTV +) фаза реплікації виявлена різна ступінь активності біохімічних печінкових проб. Два пацієнта мали в анамнезі переливання крові, у 6 пацієнтів шлях отримання TTV був невідомий. Біохімічні та вірусологічні особливості пацієнтів наведені в таблиці 1.Валацикловір Вальтрекс отримували по 500,0мг по 1 таб 3 рази на добу. Кров зразки були взяті на початковому етапі та під час терапії та на прикінці 12 тижня терапії. Щоб оцінити ефекти Вальтрексу, оцінювали рівні ALT, AST та TTV ДНК щоразу. Кліренс TTV визначався як зникнення сироваткової TTV ДНК після 4 тижнів, 8 тижнів та 12 тижнів, потім 16 тижнів та 24 тижнів моно лікування валацикловіром. Всі пацієнти дали письмові інформовану згоду перед прийомом вальтрекса.
Презентація випадків
Випадок 1 Пацієнт Б., чоловік 56 років з діагнозом хронічний неалкогольний стеатогепатит печінки К75.9 (за даними фіброскану F-1 METAVIR), з підвищеними печінковими пробами, який йому поставили у Німеччині, та вперше виявили реплікацію TTV у сироватці крові, підвищений креатинін. В Україні ми йому підтвердили вірус TTV в крові методом ПЛР, персистенцію віруса EBV в слині. Скарги на тяжкість у правому підребір’ї, вздуття, слабкість, часта втома. При обстеженні відносний лімфоцитоз 47%, підвищене АлАТ 56 Од/л, АсАТ 39 Од/л, ГГТ в нормі, білірубін та його фракції в нормі, гіперхолістеренемія, підвищення липидів низької щильності, дуже низької щильності, зниження липидів високої щильності. УЗД стеатоз печінки незначна +2,0 см гепатомегалія, селезінка в нормі, хронічний панкреатит, холецистит, збільшених лімфатичних вузлів печінки не має, захворів на СOVID 19 коли було лікування TTV. На 28 дні лікування ПЛР TTV не виявлено на 8 тижні лікування ПЛР TTV не виявлено, на 12 тижні ПЛР TTV не виявлено. Після припинення лікування через 1 місяць, 3 місяці та 6 місяців ПЛР TTV у сироватці крові не виявлялось. Через 6 місяців вірус Епштейн –Барр в слині не був виявлений печінкові проби були нормальними, відносного лімфоцитозу у крові не було. Скарги значно зменшились на вздуття.

Випадок 2 Пацієнтка 2 К 49 років, діагноз хронічний гепатит не встановленої етіології, гемангіома печінки, вірус TT (ПЛР TTV+ у сироватці крові), хронічний холецистит, хронічний панкреатит. Скарги: на біль у правому боці, підвищені печінкові трансамінази, дві печінкові гемангіоми, моноінфекція на гепатит TTV. Вірус TTV був виявлений випадково, коли вперше, звернулась до гастроентеролога з вищезазначеними скаргами обстеженні маркерів на вірусні гепатити В та С не було виявлено, але виявили TTV. На УЗД печінка та селезінка не збільшені, збільшення лімфатичних вузлів черевної порожнини не має. Хвора проходила обстеження на початку лікування на ПЛР TTV де виявили вірус якісним методом. Коли почала отримувати вальтрекс вона помилково здала аналіз вже на 15 дні прийому вальтрекса та ПЛР на TTV якісний вже він не виявлявся, потім вона здала на 8, 12 тижні лікування його теж не було. Після закінчення курсу його теж не було вже на протязі 3- 6 місяців після лікування. Печінкові проби прийшли до норми. Скарги зменшились на тяжкість та слабкість.

Випадок 3 Пацієнт М., 44 років, скарги на слабкість при виконнанні фізичних вправ, біль у суглобах, тяжкість в правому підребір’ї, здуття в животі. В анамнезі раніше тривалий час жив у Середній Азії, переливання крові не було, виявили TTV в дитячій лікарні Охмадіт в м.Києві 2 роки назад, коли пішов здавати кров. Діагноз Хронічний борреліоз або хвороба Лайма (А69.2) в фазі загострення суглобна форма (IgG+, IgM+ до боррелії бургдофері , хронічний гепатит нез’ясованої етіології (за даними фіброскану F-0 METAVIR, вірусна інфекція TTV (ПЛР TTV + в плазмі крові). Цитолітичний синдром (АлАТ 52 Од/л, АсАТ 41 Од/л). Хворий спочатку отримував терапію валацикловіром стосовно вірусу TTV, на 28 день вірус TTV якісним методом не виявлявся, теж саме було на 8 – 12 тиждень терапії, а потім він здавав на 6 місяць після терапії вірус теж не виявлявся. АлАТ та АсАТ прийшли до норми, але транзиторно підвищувались в процессі терапії хронічної форми борреліозу, після закінчення терапії вони нормалізувались. Біль в суглобах зменшилась, але залишалась. Печінкові проби через 3 місяця після лікування хронічного борреліозу нормалізувались. УЗД ознаки хронічного стеатозу печінки, незначної гепатомегалії, хронічного холециститу, панкреатиту сечосольового діатезу.

Випадок 4 чоловік М., 21 рік звернувся з діагнозом Хронічний гепатит як наслідок TTV інфекції фаза біохімічної активності та реплікації віруса, атопічний алергічний дерматит. З анамнезу відомо коли звернувся до лікаря з ознаками атопічного дерматиту виявили підвищення сироваткових ферментів печінки, що спонукало до пошуку етіології гепатиту. Виявили підвишені АNА 1:320, підвищені печінкові проби, гепатомегалії, спленомегалії, ПЛР TTV якісний. Лікував TTV інтерферон + рибавирін 24 тижні без вірусологічної ремісії, потім призначили вальтрекс як монотерапію. Через 4 тижні вірус не виявлявся, також 8 – 12 тижнів лікування не виявлявся. Через 12- 24 тижні після дікування ПЛР TTV не виявлявся. Печінкові проби нормалізувались.

Випадок 5 жінка П, 31 рік звернулась зі скаргами біль у суглобах, гепатомегалія, тяжкість у правому підребер’ї. З анамнезу хвороби відомо що у хворої рік назад заболіли суглоби, вона зверталась до ревматологу, потемніла сеча, пожелтіли склери, пов’язує з порущенням дієти, переохолодженням, звернулась до терапевта, обстежена на гепатити В та С гепатитів не виявлено, обстежена на гепатит G ПЛР від’ємна, при обстеженні на вірус TTV – виявлен даний вірус. Об’єктивно стан хворої задовільний шкірні покрови звичайного кольору, склери субектерични язик волгий обкладений білим нальотом, лімфатичні вузли не пальпуються. В крові нормальні печінкові трансамінази, підвищений загальний білірубін 36,0 мкмоль/л (норма до 21,0 мкмоль/л), прямий білірубін 8,3 (до 3,4 мкмоль/л), підвищений гамма-глобулін 20,89% (20,4%), анти –HBcor IgG, antu-HCV не виявляються, ПЛР на TTV позитивна. УЗД ознаки хронічного гепатиту, гепатомегалії +2,0 см, спленомегалії +1,0см хронічного холециститу, панкреатиту сечосольового діатезу. Діагноз хронічний гепатит нез’ясованої етіології, з найбільшою вірогідністю TT-вірус, нормальна біохімічна активність печінкових проб. Хвора П приймала валацикловір по 500,0 мг по 1 т 3 рази в день на протязі 12 тижнів з контролем вірусу ПЛР TTV, на 28 день вірус TTV якісним методом не виявлявся, на 8 – 12 тиждень терапії ПЛР TTV був від’ємним, на 1-3-6 місяць після терапії вірус теж не виявлявся. Тобто у хворої була стійка вірусологічна відповідь на 6 міс.

Випадок 6 Г., 36 р., Скарги на слабкість, поганий апетит тяжкість в правом підребір’ї, поганий апетит, обкладений язик. З анамнеза хворий спортсмен займався тріатлоном відчув погіршення загального стану, неможливість витримувати навантаження, звернувся до лікаря, був обстежений у хворого нормальні печінкові проби білірубін загальний 8,2 мкмоль/л, прямий 4,8 мкмоль, АлАТ 27 Од/л, АсАТ 19 Од/л, ГГТП 31 Од/л, в загальному аналізі крові відносний лимфоцитоз 50%, моноцитоз 10%, на ліпідограммі зниження ЛПВЩ 0,74 ммоль/л, підвищення вище оптимального рівня ЛПНЩ 3,02 ммоль/л, на УЗД стеатоз печінки, хронічний панкреатит, хронічний холецистит, печінка та селезінка не збільшені дисліпідемія за рахунок збільшення , даних за вірусний гепататити не було анти –HBcor IgG, antu-HCV не виявляються, ПЛР EBV, CMV, HSV1 та 2 типу відсутні. Діагноз хронічний гепатит, з найбільшою вірогідністю TT-вірусної етіології Хворий отримував валацикловир 500,0 мг по 1 таб 3 рази в день, на початку лікування якісним методом ПЛР TTV не виявлялся вже на 28 день і в подальшому ДНК вірусу TTV не було.

Випадок 7 Пацієнт 7., T., 22 р., переодично вживає алкоголь, живе на Западній Україні, звернувся зі скаргами на сильний біль у правому підребер’ї, слабкість. З анамнеза хвороби вживає алкоголь вже майже 4 роки хворіє на TTV, анти –HBcor IgG, antu-HCV не виявляються, ПЛР EBV, CMV, HSV1 та 2 типу відсутні, підвищені печінкові проби АлАТ 70 Од/л, АсАТ 55 Од/Л, ГГТ 164 Од/л, в тзагальному аналізі крові лейкопенія 3,7x 109, відносне підвищення моноцитів 11%, ДНК TTV у крові позитивна, виявили випадково, коли другу здавав кров в пункті переливання крові. Виявлен фіброз за методом «Морфофібробіотест» (Держ. служба інтелектуальної власності України. Свідоцтво №41489 від 23.12.2011) виявили ступінь фіброзу за METAVIR (F2-F3), Діагноз хронічний гепатит змішаної етіології токсично - вірусний з найбільшою вірогідністю TT-вірусної етіології з слабким та помірним ступенем фіброзу. Після отримування валацикловиру якісним методом, ПЛР TTV був від’ємний на 28 день і в подальшому ПЛР не виявлялся. ГГТ знизились до 84 Од/л, але не нормалізувались.

Випадок 8 . Пацієнт 8., С., 55р., скарги на слабкість тяжкість у правому підребір’ї, іноді біль у суглобах, підвищене ГГТ у 4 рази іноді АлАТ. Діагноз хронічний стеатогепатит змішаної етіології токсично - вірусний з найбільшою вірогідністю TT-вірусної етіології з слабким та помірним ступенем фіброзу. Анамнез хвороби - хворіє вже 3 роки після того як припинив вживання алкоголю, при профілактичному обстеженні після зловживання алкоголем через через місяць здав аналізи та помітив, що значно підвищена ГГТ, а інші показники печінкових проб були в нормі незначно підвищені печінкові проби, слабкість, поганий апетит, дислипідемія на ліпідограммі зниження ЛПВЩ 0,68 ммоль/л, підвищення вище оптимального рівня ЛПНЩ 3,52 ммоль/л, пыдвищення за рахунок цього загального холестерину до 6,7 ммоль/л, ПЛР на HHV6 тип у слині позитивний, хронічний борреліоз IgG позитивні, IgM позитивний, ПЛР TTV у сироватці крові позитивний якісним методом, зберігається вже на протязі 3 років, вперше був виявлений у Німеччині при обстеженні. Хворий лікувався гепатопротекторами без ефекту, приймає статини. Було призначене лікування хронічного борреліозу цефтріаксоном в/м з ранку та в вечірі. Відмічав пониження ГГТ у 2 рази при частковому голодуванні до 164 Од/л. На фоні лікування цефтріаксоном було транзиторне збільшення ГГТ до 635 Од/л, та АлАТ до 80 Од/л, АсАТ 65 Од/л. Потім після закінчення лікування борреліозу, яке тривале 28 днів, через 2 тижні АлАТ 38 Од/л, АсАТ 25 Од/л, ГГТ 423 Од/л, ПЛР на вірус TTV зберігався. УЗД ознаки хронічного сеатогепатозу, гепатомегалії +2,0 см, нормальний розмір селезінки хронічного холециститу, панкреатиту сечосольового діатезу. Фіброскан 7,1 кПа, що відповідає F1-F2 фіброзу печінки. Після лікування борреліозу через 2 тижні хворий почав отримувати лікування валацикловіром у хворого знизилась через 2 тижні ГГТП до 234 Од/л, показники АлАТ і АсАТ залишались в нормі, через 28 днів після лікування ГГТ стало 168 Од/л, ДНК TTV вірусу не було, але HHV 6 типу збеоігався в слині, в сироватці не було. В загальному аналізі крові як на початку був відносний лімфоцитоз 42% при нормі до 37%, всі інші показники в межах фізіологічних норм. При подальшому обстеженні через 6місяців після припинення лікування HHV 6 типу зберігався в слині в меншій концентрації, а вірус TTV ,був відсутій ГГТ зберігався на підвищеному рівні 154 Од/л, але це були самі нижчі показники з моменту виявлення TTV. Відносний лімфоцитоз зменшився до 37%.

Обговорення
Враховуючи все вище зазначене можна зробити висновок, що реплікація вірусу TT в імунокомпетентних клітинах організму людини впливає на імунну систему, вірус може уникати імунної відповіді за рахунок механізму включення mРНК, що в свою чергу може приводити до різних захворювань як прямої дії самого вірусу, так і опосередкової за рахунок зниження Т – клітинного іммунітету та інгібінування інтерферонової ланки іммунітету, що потребує пошуку нових ефективних методів лікування TTV інфекції її діагностики (38-41). Саме вивчення на сучасному рівні цього вірусу показує пряму кореляцію реплікації вірусу з різними хворобми (12-15, 24, 29, 36).
Всі пацієнти в дослідженні мали ознаки патології печінки та хронічний гепатит у вигляді гепатозу та гепатиту, два пацієнти токсичний гепатит з TTV. Два були пацієнти з хронічним борреліозом та вірусом TTV. Однин з EBV та TTV, ще один крім борреліозу ще мав герпес 6 типу та колись вживав алкоголь чим можна пояснити стеатоз печінки, тільки у чьотирьох 50% хворих не згайдено іншого етіологічного фактору крім вірусу TT . Хоча один з чьотирьох мав атопічний дерматит.
На жаль немає в літературі ефективного метода елімінаціїї віруса TT. Всі методи не були ефктивними на 100% та застосовувались для лікування інших хвороб хронічного гепатиту С, В, ВІЛ інфекції препаратами як прямої так і опосередкової дії (6, 43-45). В цих дослідженнях не враховувалась основна особливість вірусу TTV, здатність вірусу уникати імунної відповіді за рахунок цього була не ефективна інтерферонова ланка терапії, та відсутність зворотньої транскриптаци, як наприклад лікують ВІЛ та В гепатит.
Насамперед запропоновоано новий підхід до усунення реплікації віруса TT, на жаль маєм тільки якісні тест системи, тому не було змоги простежити кількісну складову цієї еілімінації у часі, врахувано наявність та спроможність блокування вірусної тімідінкінази у самії клітині з вірусом та вірусної ДНК полімерази препаратом валацикловир. Вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у клітинах, інфікованих вірусом. Активація валацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання валацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) здійснюється клітинними кіназами. Валацикловіру трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та інкорпорується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК та блокування реплікації вірусу. Джерело: https://compendium.com.ua/info/119223/val_treks-/.

Висновки всі 100% пацієнтів були успішно проліковані препаратом валацикловір від TTV, зі стійкою вірусологічною відпвіддю на протязі 24 тижнів.
На жаль не вдалось досягнути повністю нормалізації всіх показників печінкових проб у хворих, які мали TTV, але у всіх вдалось досягнти суттєвого зниження активності печінкових трансаміназ та показника білірубіну, що пов’язано з знаходженням вірусу у печінці, зменшення або зникнення диспептичниих скарг майже у всіх хворих, що проходили лікування проти ТТV. Те що нормалізація пе не досягнута повністю на протязі 3 місяців лікування біохімічних показників можна пояснити тривалим вживанням алкоголю, супутньою патологією печінки у деяких хворих, з EBV, HHV 6 типу та вживанням антибіотиків.

Джерела літератури знаходяться у автора.